Удосконалення системи нагляду НБУ за комерційними банками

Удосконалення системи нагляду НБУ за комерційними банками

- повноти і відповідності чинному законодавству України та встановленим вимогам положень (стандартів) бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності;

- наявності власних коштів (власного капіталу) у розмірі, що забезпечує виконання зобов'язань щодо формування статутного капіталу банку, або їх (його) відсутності на підставі розрахунку власних коштів (власного капіталу) юридичних осіб - учасників (за балансом);

- економічної оцінки фінансового стану та платоспроможності за останній рік і за станом на дату проведення аудиту на підставі розрахунку рекомендованих показників платоспроможності та фінансової стійкості учасників банку (резидентів України) (за балансом);

- фактичного виконання зобов'язань з формування статутного капіталу банку в грошовій формі на підставі даних платіжних документів, виписок із поточного рахунку тощо;

- будь-якої іншої інформації.

ї) фізичні особи - учасники банку, які вносять кошти до статутного капіталу банку в розмірі, що дорівнює чи перевищує 80 тис. грн. (або в іноземній вільно конвертованій валюті, еквівалент якої дорівнює чи перевищує 80 тис. грн., - для фізичних осіб - іноземців), для підтвердження наявності доходів у достатньому розмірі для внесення до статутного капіталу банку та джерел походження цих коштів подають довідки Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) (або довідку компетентного органу країни проживання іноземця про його доходи за останній звітний період (рік), або довідку банку, у якому відкрито рахунок, про наявність коштів на рахунку фізичної особи - іноземця на дату їх перерахування);

й) фінансову звітність юридичних осіб - учасників банку, які матимуть істотну участь у банку, за останні чотири звітних періоди (квартали), а також за станом на перше число місяця, у якому вносяться кошти до статутного капіталу банку, засвідчені підписами керівника та головного бухгалтера (за наявності посади), а також відбитком печатки юридичної особи.

к) установчі документи учасників банку (нотаріально засвідчені копії);

л) копію свідоцтва про державну реєстрацію учасників, засвідчену в нотаріальному порядку;

м) копію ліцензії Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку на здійснення діяльності зберігача або торговця цінними паперами засновників (акціонерів), учасників банку (якщо вони здійснюють таку діяльність);

н) копію рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення відповідного банку у випадках, передбачених чинним законодавством України;

о) документи, які підтверджують ділову репутацію юридичних осіб - учасників банку (крім місцевого кооперативного банку), які мають істотну участь, зокрема:

- анкети;

- повідомлення юридичних осіб про відсутність заборгованості за зобов'язаннями перед бюджетами всіх рівнів;

- довідки банків, що обслуговують рахунки, з яких здійснюватиметься оплата акцій (паїв, часток), про наявність коштів;

- довідки банків, які надали кредити, про стан виконання зобов'язань щодо їх повернення;

п) копії установчих документів власників істотної участі в юридичній особі - учаснику банку, яка матиме істотну участь у банку, засвідчені в нотаріальному порядку, їх фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) та висновки аудиторських фірм (аудиторів) про підтвердження їх звітності за останній звітний період (квартал);

р) анкету, заповнену фізичною особою, яка має істотну участь в юридичній особі, - учаснику банку, який матиме істотну участь у банку;

с) документи, що підтверджують ділову репутацію фізичних осіб - учасників банку (крім місцевого кооперативного банку), які матимуть істотну участь у банку, зокрема:

- анкети;

- довідки банків, у яких отримано кредити, про стан виконання зобов'язань щодо їх повернення;

т) копію платіжного документа про внесення плати за державну реєстрацію банку.

Документи для отримання учасником дозволу на придбання істотної участі в банку подаються одночасно з документами для державної реєстрації банку.

Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених у цій статті. Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.

Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, отриманої згідно “Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій” (N 275) [19]. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:

- наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, що встановлюється цим Законом;

- забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог Національного банку України;

- наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначені у цій статті умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується. Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів, зазначених у цій статті.

Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

Національний банк України може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках:

1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;

4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;

5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Національний банк України негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національному банку України свою банківську ліцензію. У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше [1]:

1) для місцевих кооперативних банків - 1 мільйона євро;

2) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 мільйонів євро;

3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5 мільйонів євро.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, встановленої Національним банком України.

Національний банк України має право встановити для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче розмірів, передбачених цією статтею.

Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), якого всі банки зобов'язані дотримуватися.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

на 1 січня 2005 року - не менше ніж 1300000 євро,

на 1 січня 2006 року - не менше ніж 1400000 євро,

на 1 січня 2007 року - не менше ніж 1500000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

на 1 січня 2005 року - не менше ніж 4000000 євро,

на 1 січня 2006 року - не менше ніж 4500000 євро,

на 1 січня 2007 року - не менше ніж 5000000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

на 1 січня 2005 року - не менше ніж 6000000 євро,

на 1 січня 2006 року - не менше ніж 7000000 євро,

на 1 січня 2007 року - не менше ніж 8000000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) знову створених банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

до одного року діяльності - 1000000 євро,

до двох років діяльності - 1100000 євро,

до трьох років діяльності - 1200000 євро,

до чотирьох років діяльності - 1350000 євро,

починаючи з п'ятого року діяльності - 1500000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до одного року діяльності - 3000000 євро,

до двох років діяльності - 3500000 євро,

до трьох років діяльності - 4000000 євро,

до чотирьох років діяльності - 4500000 євро,

починаючи з п'ятого року діяльності - 5000000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

до одного року діяльності - 5000000 євро,

до двох років діяльності - 5500000 євро,

до трьох років діяльності - 6000000 євро,

до чотирьох років діяльності - 7000000 євро,

починаючи з п'ятого року діяльності - 8000000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається Національним банком кожний рік та має дотримуватися банками на кінець кожного періоду (року), що регулюється. Контроль за дотриманням банками мінімального розміру регулятивного капіталу здійснюється Національним банком за нормативними значеннями, що зафіксовані в гривнях.

Організація безвиїзного контролю нормативів діяльності

комерційних банків

Безвиїзний контроль НБУ за діяльністю комерційних банків здійснюється згідно “Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні»[9].

Інструкція введена з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Відповідно до статей 2, 58 - 59 Закону України "Про Національний банк України" [2] та статей 2, 4, 7 - 12, 30 - 36, 47 - 50, 52, 69, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" [1] Національний банк України (далі - Національний банк) установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

а)нормативи капіталу:

- мінімального розміру регулятивного капіталу,

- адекватність регулятивного капіталу,

- адекватність основного капіталу;

б) нормативи ліквідності:

- миттєва ліквідність,

- поточна ліквідність,

- короткострокова ліквідність;

в) нормативи кредитного ризику:

- максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента,

- великих кредитних ризиків,

- максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру,

- максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам;

г) нормативи інвестування:

- інвестування в цінні папери окремо за кожною установою,

- загальної суми інвестування;

д) норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку.

Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку.

1. Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Порядок класифікації активних операцій банків і визнання їх нестандартними, формування та використання резервів під ці операції, мінімальний розмір резервів під активні операції банків установлюється відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку.

4. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

5. Кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездарністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

Надання кредитів у значних обсягах одному контрагенту або групі контрагентів призводить до концентрації кредитного ризику, тому банки зобов'язані дотримуватися таких вимог:

а) під час надання кредитів, гарантій і поручительств, проведення інших кредитних операцій з установами, що вважаються асоційованими особами чи дочірніми установами банку, або належать до акціонерів (учасників) банку, персоналу та керівників банку чи іншого банку, що належить до тієї самої банківської групи або материнської компанії, банки не повинні застосовувати більш пільгові умови, ніж ті, що застосовуються при кредитуванні інших клієнтів банку, зокрема не встановлювати більш пільгові процентні ставки (комісійні);

б) загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів, наданих першим керівникам банку та іншому управлінському персоналу, не повинна бути більшою за 10 відсотків основного капіталу банку, а в кооперативних банках вона не повинна бути більшою 25 відсотків основного капіталу.

6. З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме за прямими інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування.

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку, що надається згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку, якщо:

- інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;

- юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;

- регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим цією Інструкцією, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку.

Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.

7.Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті та в банківських металах, пов'язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв'язку з використанням різних валют та банківських металів під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

8. Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними територіальними управліннями та підрозділами центрального апарату банківського нагляду Національного банку щодня та щомісяця на постійній основі.

Розрахунок економічних нормативів банки (юридичні особи) проводять на підставі щоденних балансів. При цьому звітними вважаються економічні нормативи, що розраховані:

а) за щоденними розрахунками:

нормативи максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

б) за формулою середньоарифметичної величини (за місяць):

нормативи адекватності регулятивного капіталу (Н2), адекватності основного капіталу (Н3), ліквідності (Н4, Н5, Н6), інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12), норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13).

Організація виїзного інспектування комерційних банків

„Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок” [13] (далі - Положення) регулює процес планування та проведення інспектування службою банківського нагляду Національного банку України (далі - Національний банк) банків та інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку.

У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

CAMELS - рейтингова система оцінки фінансового стану і стабільності банку, яка передбачає визначення за результатами комплексного інспектування рейтингу банку (у цифровому значенні), що включає визначення рейтингових оцінок за кожним компонентом рейтингової системи (достатності капіталу, якості активів, менеджменту, надходжень банку, ліквідності та чутливості до ринкового ризику) і комплексної рейтингової оцінки;

комплексне інспектування (перевірка) - інспекційна перевірка банку - юридичної особи, у процесі якої перевірці підлягають усі напрями діяльності банку в розрізі компонентів рейтингової системи CAMELS та за результатами якої виставляється комплексна рейтингова оцінка;

Об'єктами перевірки служби банківського нагляду Національного банку є:

- банк, його філії та інші власні підрозділи банку (у тому числі ті, що розташовані поза межами місцезнаходження головного офісу банку);

- власники істотної участі в банку;

- юридичні особи, що здійснюють банківську діяльність без банківської ліцензії.

Інспекційні перевірки банків та їх філій або інших власних підрозділів здійснюються відповідно до плану інспекційних перевірок. Планова інспекційна перевірка банку (юридичної особи в цілому, включаючи окремі перевірки філій або інших власних підрозділів) здійснюється не частіше одного разу на рік.

Про проведення планової перевірки Національний банк зобов'язаний повідомляти банк не пізніше ніж за 10 днів до початку цієї перевірки.

Національний банк може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки за наявності обґрунтованих підстав. Такими підставами є виявлення під час здійснення безвиїзного нагляду (у тому числі за результатами аналізу показників системи раннього реагування) суттєвого погіршення фінансового стану банку або фактів проведення банком (його підрозділами) ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів банку, чи фактів подання Національному банку недостовірної звітності, а також звернення банку щодо відкриття філій або інших власних підрозділів, отримання ліцензій чи дозволів, передбачених законодавством, тощо.

Комплексним інспекційним перевіркам підлягають банки, які здійснюють банківську діяльність на підставі банківської ліцензії.

Інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, підлягають перевіркам з окремих питань щодо їх діяльності/операцій, фінансового стану та впливу на діяльність банку.

Планові комплексні інспекційні перевірки банків здійснюються не частіше ніж один раз на рік і не рідше ніж:

- один раз на 12 місяців - незалежно від комплексної рейтингової оцінки системоутворюючі банки, державні банки та інші банки, що належать до I групи банків; банки, що належать до II групи банків і отримали комплексну рейтингову оцінку "3" за рейтинговою системою CAMELS, а також банки інших груп, що отримали комплексну рейтингову оцінку "4" або "5" за рейтинговою системою CAMELS;

- один раз на 18 місяців - банки II групи, які отримали комплексну рейтингову оцінку "1" або "2" за рейтинговою системою CAMELS, та банки інших груп, які отримали комплексну рейтингову оцінку "3" за рейтинговою системою CAMELS;

- один раз на 2 роки - банки, які отримали комплексну рейтингову оцінку "1" або "2" за рейтинговою системою CAMELS.

Перша комплексна інспекційна перевірка банку здійснюється не раніше ніж через 12 місяців з дня отримання ним банківської ліцензії.

Комплексним інспекційним перевіркам не підлягають банки, у яких Національний банк відкликав банківську ліцензію.

Під час планування комплексного інспектування банків I та II груп одночасно передбачається проведення інспектування їх філій регіонального значення. Інспекційні перевірки філій та/або інших підрозділів банків I та II групи, а також підрозділів банків інших груп здійснюються в разі потреби в їх проведенні.

Обов'язковій перевірці підлягають філії, що розміщені на території інших держав, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами між центральними банками або відповідними органами банківського нагляду.

Перевірка інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, здійснюється в таких випадках:

- власник істотної участі в банку підлягає перевірці, якщо за результатами виїзного чи безвиїзного нагляду або на підставі інших документів буде встановлено, що ця особа не відповідає вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність" і нормативно-правових актів Національного банку щодо істотної участі або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність банку;

- перевірці підлягає особа, що придбала істотну участь у банку без письмового дозволу Національного банку;

- перевірці підлягає особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

Заходи впливу Національного банку України при порушенні банківського законодавства комерційними банками України

а) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

б) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку;

в) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

г) розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

ґ) розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

д) розпорядження щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

е) розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

є) розпорядження щодо заборони надавати бланкові кредити;

ж) розпорядження щодо накладання штрафів на:

- керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

- банки в розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

з) розпорядження щодо тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку, використовувати право голосу придбаних акцій (часток/паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку;

и) розпорядження щодо тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку;

і) розпорядження щодо примусової реорганізації банку;

ї) розпорядження щодо призначення тимчасової адміністрації;

й) відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.

Для введення щоденного контролю за діяльністю банків і виконанням ними вимог Національного банку щодо усунення допущених порушень може встановлюватися особливий режим контролю за їх діяльністю (далі - особливий режим контролю). Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно з заходами впливу, що встановлені статтею 73 Закону про банки, у разі виникнення в банку некерованої ситуації, а саме:

- невиконання керівниками банку вимог Національного банку щодо усунення виявлених порушень;

- відсторонення керівників банків від посади;

- виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів проведення банком операцій з високим рівнем ризику, порушень банківського законодавства, а також одержання доходів із порушенням вимог чинного законодавства, навіть якщо ці порушення не призвели до погіршення фінансового стану банку;

- виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами і кредиторами;

- потреби в посиленому контролі за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами до часу прийняття Національним банком рішення про призначення тимчасової адміністрації або про відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації.

Заходи впливу застосовуються Національним банком на підставі:

- результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій;

- результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;

- результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення.

1. Національний банк має право накладати на банки штрафи в розмірі не більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду в разі допущення ними порушень, зокрема таких:

- порушення порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку;

- неподання документів на письмову вимогу вповноважених працівників Національного банку, а також приховування рахунків, документів, активів тощо;

- подання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, а також неподання або несвоєчасне їх подання;

- невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком;

- недотримання банком нормативу обов'язкового резервування протягом календарного року;

- порушення економічних нормативів регулювання діяльності банків.

2. Штраф за порушення порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, накладається на банки:

- за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку (також може застосовуватися письмове застереження щодо потреби усунення допущеного порушення);

- за друге однотипне порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за третє і подальші однотипні порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за однотипні порушення порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, що нарахована за місяць (у якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

3. Штраф за неподання документів на письмову вимогу вповноважених працівників Національного банку, а також приховування рахунків, документів, активів тощо накладається на банки:

- за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за друге і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за неподання документів на письмову вимогу вповноважених працівників Національного банку, а також приховування рахунків, документів, активів тощо, що нарахована за місяць (в якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду.

4. Штраф за подання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, а також неподання або несвоєчасне їх подання накладається на банки:

- за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за друге порушення протягом календарного року - у розмірі 0,02 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за третє і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за подання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, а також неподання або несвоєчасне їх подання, що нарахована за місяць (в якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

5. Штраф за невиправлення звітності в порядку, встановленому Національним банком, накладається на банки:

- за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,03 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за друге і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за невиправлення звітності у порядку, встановлюному Національним банком, що нарахована за місяць (у якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду.

6. Штраф за недотримання банком нормативу обов'язкового резервування протягом півріччя накладається на банки за другий випадок порушення в розмірі ставки "овернайт" (ломбардної ставки) від суми недорезервування, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

7. Штрафи за кожний випадок порушення економічних нормативів накладаються на банки:

а) за щоденне порушення таких нормативів:

- максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7);

- максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

- максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

Накладення штрафів за порушення цих нормативів здійснюється за кожен випадок їх порушення, допущений у звітному місяці;

б) за порушення таких нормативів, що розраховуються за середньозваженою величиною за місяць:

- нормативів ліквідності (Н4, Н5, Н6);

- нормативів інвестування (Н11, Н12);

- нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) та короткої відкритої валютної позиції (Н13-2).

За нормативами, які розраховуються на підставі середньозваженої величини за місяць, одним порушенням уважається порушення нормативів, що розраховуються як середньозважена величина за місяць.

8. Штраф за щоденне порушення нормативів максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), накладається на банки в таких розмірах (окремо за кожним нормативом):

- за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за друге порушення протягом календарного року - у розмірі 0,2 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за третє і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,5 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Якщо порушення нормативів максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), здійснюються щодо одного контрагента одночасно, то штраф стягується за розрахунком із більшої суми, виходячи з одного дня порушення.

Загальна сума штрафів за порушення кожного з нормативів кредитного ризику (Н7, Н9, Н10), що нарахована за звітний місяць, не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

9. Штраф за порушення нормативів миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6), що розраховуються як середньозважена величина за місяць, накладається на банки в таких розмірах (окремо за кожним нормативом):

- за перше порушення протягом календарного року - в розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за друге порушення протягом календарного року - в розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за третє і подальші порушення протягом календарного року - в розмірі 0,5 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за порушення нормативів ліквідності, що нарахована за місяць (в якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

11. Штраф за порушення нормативу ризику загальної відкритої (довгої-короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі короткої відкритої валютної позиції (Н13-2), що розраховуються як середньоарифметична величина за місяць, накладається на банки в таких розмірах:

- за перше порушення протягом календарного року - в розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за друге порушення протягом календарного року - в розмірі 0,2 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

- за третє і подальші порушення протягом календарного року - в розмірі 0,5 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за порушення нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) та короткої відкритої валютної позиції (Н13-2), що нарахована за місяць (у якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Банківська система України, як і типові банківські системи країн з ринковою економікою, створена на основі 2-х рівні:

- 1 рівень - центральний емісійний та регулюючий державний центр у вигляді Національного банку України, який функціонує згідно Закону України “Про Національний банк України”;

- 2 рівень - система комерційних банків, яка функціонує згідно Закону України “Про банки та банківську систему”;

За станом на 1 січня 2005 року в Державному реєстрі банків значиться 182 банки, з них 160 банків мають ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій, у тому числі: 132 банки - акціонерні товариства (з них: 92 - відкриті акціонерні товариства (2 банки - державні), 40 - закриті акціонерні товариства), 28 банків - товариства з обмеженою відповідальністю.

З початку 2004 року в Державному реєстрі банків зареєстровано 7 банків, виключено з Державного реєстру 4 банки, протягом 2004 року прийнято рішення про ліквідацію 3 банків.

В стані ліквідації перебуває 20 банків (11,0 % від загальної кількості банків у Державному реєстрі банків), з них 13 банків ліквідуються за рішенням Національного банку України, 6 банків - за рішенням господарських (арбітражних) судів та 1 банк - за рішенням зборів акціонерів (власників) банку.

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

2. АНАЛІЗ СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ НБУ ЗА КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ У 2001 -2004 РОКАХ(НА ПРИКЛАДІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК»)

2.1 Загальна характеристика комерційного банку «ПРИВАТБАНК»

Закрите акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” (ЗАТ КБ “ПриватБанк”), зареєстровано у Національному банку України 19 березня 1992 року, реєстраційний номер - 92 [45]. Форма власності - колективна. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 14360570. Місцезнаходження банку відповідно до установчих документів: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, № тел. 39-06-04.

Станом на 01.01.2005 року національна мережа банківського обслуговування найбільшого в Україні комерційного банку - ЗАТ КБ „Приватбанк” по Україні має наступні показники:

- 1660 філій та відділень;

- обслуговування 345 тис. корпоративних клієнті та приватних підприємців;

- обслуговування 8,4 млн. рахунків фізичних осіб;

- випущено більше 6 млн. пластикових карток (40% від загального обсягу пластикових карток на Україні);

- працює 2114 банкоматів та 14 021 терміналів в торгово-сервісних центрах по всій Україні.

Станом на 01.01.2005 в банку працювало 23 122 працівника (з них 2430 - у головному офісі), станом на 31.12.2002 року - 15 826 працівників, станом на 31.12.2001 року - 10 342 працівника.

Відповідно до Статуту Банку (нова редакція), зареєстрованого Національним банком України 18 липня 2001 року (реєстраційний № - 92), засновники Банку мають долю у статутному фонді, наведену в табл.2.1:

Таблиця 2.1 - Структура акціонерних часток в статутному фонді банка

Згідно із статутом та ліцензією, наданою Нацбанком України від 10.10.2000 за № 22, Банк має право здійснювати наступні операції:

1. Касове обслуговування клієнтів.

2. Перевезення грошово-валютних цінностей та інкасація грошових коштів.

3. Відповідальне збереження цінностей клієнтів банку.

4. Ведення рахунків клієнтів (резидентів) у грошовій одиниці України.

5. Відкриття та ведення рахунків банків-кореспондентів (резидентів) у грошовій одиниці України.

6. Ведення операцій з касового виконання місцевого бюджету, ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків місцевих позабюджетних фондів.

7. Залучення і розміщення кредитів та депозитів на міжбанківському ринку.

8. Кредитування юридичних і фізичних осіб та фінансовий лізинг.

9. Факторинг.

10. Вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

11. Залучення депозитів юридичних осіб.

12. Залучення депозитів фізичних осіб.

13. Емісія цінних паперів.

14. Ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.

15. Неторговельні операції з валютними цінностями.

16. Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті.

17. Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України.

18. Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій з ними.

19. Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій з ними.

20. Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

21. Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.

22. Валютні операції на міжнародних ринках.

23. Операції з банківськими металами на валютному ринку України.

24. Фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів.

25. Операції з банківськими металами на міжнародних ринках.

26. Видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі.

27. Купівля, продаж цінних паперів та операції з ними.

28. Управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів.

29. Купівля, продаж державних цінних паперів та операції з ними.

Крім того, операції згідно наступних спеціальних дозволів і ліцензій:

- ліцензія № 136 від 26.03.01, видана Міністерством фінансів України на торгівлю скупленими в населення та прийнятими під заставу ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

- ліцензія № 171 від 30.06.99, видана Державною комісією з цінних паперів та Фондового ринку на здійснення діяльності щодо веденню реєстру власників іменних цінних паперів;

- ліцензія № 223 від 18.07.00, видана Державною комісією з цінних паперів та Фондового ринку на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

- ліцензія № 240920 від 15.10.01, видана Державною комісією з цінних паперів та Фондового ринку;

- ліцензія № 461 від 10.10.01, видана Державною комісією з цінних паперів та Фондового ринку на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів;

Представництву ЗАТ КБ “ПриватБанк” надана банківська ліцензія від 20.07.1999, якою керуючий Центрального Банку Кіпру, діючий у відповідності з повноваженнями, ліцензує ЗАТ КБ “Приватбанк”, затвердженим по законам України і зареєстрованим на Кіпрі, як іноземна компанія, у відповідності з Законом о Компаніях, Глава 113 розділу 347, для проведення міжнародних банківських операцій на Кіпрі.

В табл. Б.1 Додатку Б наведені звітні баланси АКБ “Приватбанк” за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 роки [44], [45], [46].

2.2 Аналіз управління та поточного контролю нормативного рівня власного капіталу

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та за без-печення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків[9].

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язаннями контрагентів. Банки формують резерви за такими активними операціями: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 31 день та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал уважається більш незмінним, то і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

За підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної Національним банком.

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності):

- дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

- емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);

- резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

- загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;

- прибуток минулих років;

- прибуток минулих років, що очікує затвердження.

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

- відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

- призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

- фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

- будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

- недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

- нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

- капітальних вкладень у нематеріальні активи;

- збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

- збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

- резерви під стандартну заборгованість інших банків;

- резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

- результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

- результат переоцінки основних засобів;

- прибуток поточного року;

- субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

На капітал 2-го рівня накладаються такі обмеження:

- при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу;

- розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

- акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банками;

- вкладення в капітал (що не консолідуються) асоційованих та дочірніх установ, а також вкладення в капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;

- кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям:

- є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

- не можуть бути погашені за ініціативою власника;

- можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій;

- дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати.

Страницы: 1, 2