Теория бухгалтерского учета

Теория бухгалтерского учета

Записи в ведомости записи ведутся ежедневно с установленной датой, номером документа и количеством отпущенной продукции с производства по видам продукции. После определения фактической себестоимости определяют отклонение. Оприходование готовой продукции по плановой себестоимости отображаются записью Д сч.26 К сч.23.

Поскольку в балансе необходимо отобразить готовую продукцию по фактической себестоимости, то на сумму отклонения от плановой составляют запись Д сч.26 Кcч.23

На основании этой ведомости составляется Ведомость учета отгрузки (реализации) готовой продукции.

Себестоимость реализованной готовой продукции определяется по методам оценки выбытия запасов.

Продукция предприятия, не предназначенная для продажи (например, для использования в производстве), должна учитываться не на счете 26, а на соответствующих счетах 15, 20, 21, 22 и т. д., то есть на тех материальных счетах, где учитываются материальные ценности, приобретенные на стороне. Аналитический учет готовой продукции ведется по ее видам.

55 Учет реализации готовой продукции

Производство готовой продукции и ее дальнейшая реализация для предприятий является завершающим кругооборотом средств, которые позволяют возместить затраты на производство и реализацию продукции, а также получить прибыль.

В бухгалтерском учете доходы от реализации готовой продукции, товаров, работ и услуг группируются по видам деятельности и отражаются на счете 70 «Доходы от реализации».

По кредиту счета отражается увеличение (получение) дохода, по дебету -надлежащая сумма непрямых налогов (акцизного сбора, налога на добавленную стоимость) и списание в порядке закрытия на счет 79 «Финансовые результаты».

Счет 70 имеет четыре субсчета:

701 «Доход от реализации готовой продукции» - для обобщения информации о доходах от реализации готовой продукции;

702 «Доход от реализации товаров» - для обобщения информации предприятий торговли и других организаций о доходах от реализации товаров;

703 «Доход от реализации работ и услуг» - для обобщения информации о доходах от реализации работ и услуг, о результатах изменения резервов незаработанных премий;

704 «Вычеты из дохода» - по дебету субсчета отражаются суммы поступлений по договорам комиссии, агентским и другим аналогичным договорам в интересах комитентов, принципалов; сумма предоставленных после даты реализации скидок покупателям, стоимость возвращенных покупателем продукции и товаров и другие суммы, подлежащие вычету из дохода. По кредиту - списание дебетовых оборотов на счет 79 «Финансовые результаты».

В финансовой отчетности обороты по кредиту субсчета 701 (включая суммы непрямых налогов и сборов, возврата проданных товаров и предоставленных скидок) отражаются в строке 010 «Доход (выручка) от реализации продукции (товаров, работ, услуг)» ф. № 2 «Отчет о финансовых результатах», а субъектами малого предпринимательства ~ в строке 010 формы № 2-м «Отчет о финансовых результатах».

Доход от реализации продукции (товаров, других активов) признается при наличии всех нижеприведенных условий:

покупателю переданы риски и выгоды, связанные с правом собственности на продукцию (товар, другие активы);

предприятие не осуществляет дальнейшее управление и контроль за реализованной продукцией (товарами, другими активами);

сумма дохода может быть достоверно определена;

существует уверенность, что в результате операции вырастут экономические выгоды предприятия, а расходы, связанные с этой операцией, могут быть достоверно определены.

Доход не признается, если производится обмен продукцией (товарами, работами, услугами и другими активами), имеющей одинаковое назначение и одинаковую справедливую стоимость.

На отпускную стоимость отгруженной продукции покупателям делается запись Дсч.36 «Расчеты с покупателями и заказчики»К сч.701 «Доходы от реализации готовой продукции».

Сумма НДС отражается записью Дсч.701 К сч.641.

Расходы связанные с отгрузкой и реализацией готовой продукции, учитываются на сч. 93 «Расходы на сбыт»

Зачисление на счет предприятия средств, поступивших от покупателей отражаются записью Дсч.31, К сч.36.

Одновременно такие платежи зачисляют в доходы от реализации

Дсч.36 К сч.701,703 «Доходы от реализации работ и услуг».

На К сч. 70 отражают доходы от реализации,а на Д сч. начисленную сумму налога НДС, подлежащую уплате в государственный бюджет. Путем сопоставления Д сч. с К сч. определяется чистый доход предприятия от реализации продукции, работ и услуг, который списывается на финансовые результаты

Д сч. 70 «Доходы от реализации» ( соответствующие субсчета)

К сч.79 «Финансовые результаты»

56 Учет фин. результатов

Фин. результат - это конечный результат деятельности предприятия, к-рый рассчитывается как разница между доходами и расходами. В соответствии с П(С)БУ 3, доходы - это увеличение экономических выгод в виде поступления активов или уменьшения обязательств, к-рые приводят к увеличению собственного капитала. Не признаются доходами: суммы налогов и обязательных платежей, к-рые подлежат перечислению в бюджет, суммы поступлений по договорам комиссии, суммы предоплаты и аванса. Доход отражается в БУ в сумме справедливой стоимости активов, к-рые получены или подлежат получению.

Понятие фин.результатов деятельности приведено в П(С)БУ 3: прибыль - сумма, на к-рую доходы превышают связанные с ними расходы, а убытки - превышение суммы расходов над суммой доходов, для получения к-рых осуществлены эти расходы. Таким образом, определение фин.результата заключается в расчете чистой прибыли или убытка отчетного периода.

В соответствии с принципом существенности в фин.отчетности должна приводиться информация о доходах и фин.результатах, влияющая на управленческие решения. Информация обобщается в единой денежной оценке, при этом доходы и расходы отражаются в отчетности в момент их возникновения, не зависимо от даты поступления или уплаты денежных средств. В этом заключается принцип начисления и соответствия доходов и расходов.

Фин.результаты классифицируются в соответствии с видами деятельности предприятия, от к-рой они получены: результаты операционной деятельности, фин.операций, другой обычной деятельности, чрезвычайных событий.

Для обобщения информации о доходах о фин.результатах планом счетов предназначены счета класса 7 «Доходы и результаты деятельности». Эти счета являются временными и используются для накопления данных о доходах за отчетный период. В конце периода сальдо этих счетов переносится на счет 79 «Фин.результаты».

Синтетический учет фин.результатов ведется на счете 79, в к-ром по дебету отражаются расходы, а по кредиту - доходы. Если кредитовый оборот по счету 79 больше, чем оборот по дебету, то предприятие имеет прибыль, если наоборот - то убыток. Для отражения прибыли или убытка от операционной деятельности предназначен счет 791 «Результат операционной деятельности». Прибыль или убыток от фин.деятельности отражается на счете 792 «Результат фин.операций»: по кредиту 792 отражается снижение доходов от участия в капитале, а по дебету - списание фин.расходов. Прибыль или убыток от др. обычной деятельности отражается на счете 793 «Результат др. обычной деятельности». Результат или убыток от чрезвычайных событий определяется на счете 794 «Результат чрезвычайных событий».

57 Состав и содержание отчета о фин.результатах (ф.22)

Содержание и форма Отчета о фин. результатах, а также общие требования к раскрытию его статей определяются П(С)БУ 3 «Отчет о фин. результатах».

Согласно с П(С)БУ 3 «Отчет о фин. результатах» -- это отчет о доходах, расходах и финансовых результатах деятельности предприятия.

Структура П(С)БУ 3:

общие положения;

определение доходов и расходов;

определение прибыли (убытка) за отчетный период;

элементы операционных расходов;

расчет показателей прибыльности акций.

Целью составления Отчета о фин. результатах является прдоставление пользователям полной, правдивой и непредвзятой информации о доходах, расходах, прибыли и убытках от деятельности предприятия за отчетный период.

При условии, что оценка дохода может быть достоверно определена, доход в Отчете о фин. результатах отображается в момент поступления актива или погашения обязательств, которые приводят к увеличению собственного капиталуа предприятия (кроме роста капитала за счет взносов участников).

При условиях, что оценка расходов может быть достоверно определена, расходы отображаются в Отчете о фин. результатах в момент выбытия актива или увеличения обязательств, которые приводят к уменьшению собственного капитала предприятия (кроме уменьшения капитала за счет его изъятия или распределения собстенниками).

Если актив обеспечивает экономические выгоды напротяжении нескольких отчетных периодов, то рсходы отображаются в Отчете о фин. результатах на основе систематического и рационального их распределения (например, у виде амортизации) напротяжении тех отчетных периодов, когда поступают соответствующие экономические выгоды.

Доходы и расходы приводятся в Отчете о фин. результатах с целью определения чистой прибыли. Фин. результаты в отчете определяются и отображаются в розрезе обычной деятельности и чрезвычайных происшествий.

Прибыль от чрезвычайной деятельности опеделяется как разница между прибылью от обычной деятельности до налогооблажения и суммой налогов с прибыли. Убыток от чрезвычайной деятельности равняется убытку от обычной деятельности до налогооблажения и сумме налогов на прибыль.

Чистая прибыль (убыток) рассчитывается как алгебраическая сумма прибыли (убытка) от обычной деятельности и обычной прибыли, чрезвычайного убытка и наогов с чрезвычаной прибыли.

Отчет о фин. результатах состоит из двух разделов, каждый из которых раскрывает определенный аспект доходов, расходов и фин. результатах предприятия.

Раздел І «Финансовые результаты» предоставляет информацию о доходах и расходах с точки зрения собственника предприятия.

Раздел ІІ «Элементы операционных расходов» предоставляет информацию для анализа структуры расходов по экономическим элементам.

Разделы отчета о финансовых результатах представляют собой таблицы. Раздел І состоит из четырех столбцов: название статьи, код рядка, сумма за отчетный период и сумма за предшествующий период. После каждой группы статей считаются прибыль и убыток. В конце первого раздела выводят чистые прибыль и убыток на отчетный и предшествующий период.

Второй раздел также имеет 4 столбца: наименование показателя (материальные затраты, затраты на оплату труда, отчисления на соц.расходы, амортизация и др. операционные расходы), код рядка, сумма за отчетный и предшествующий период. В конце считается общая сумма по обоим периодам.

Вся информация, необходимая для составления финансового отчета берется из П(С)БУ №3 «Отчет о фин. результатах» (анализируется вся информация, предоставленная в П(С)БУ №3 по поводу каждой статьи), а также источником информации являются счета и субсчета, соответствующие содержанию статьи.

58 Методы начисления амортизации

Амортизация - это систематическое распределение стоимости необоротных активов в течении термина их полезного использования.

Сумма начисленной амортизации относится к затратам предприятия.

Методы начисления амортизации объектов основных фондов, которые применяются в бухгалтерском учете

59 Принципы бух. учета

Принципи Б.О:

1)Обачність- застосування в б.о. методів оцінки , які повинні запобігати заниженню оцінки забов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів п 2)Повне висвітлення- фін. звітність повинна містити всю інфор. про фактичні і потенційні наслідки госп. опер., здатних вплинути на ріш-ня, що приймаються на її основі. 3)Автономність- кожне під-во розгляд-ся, як юр. особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з цим особисте майно та забов`язання власників не повинні відображатися у фін. звітності п 4)Послідовність- це постійне застосування п-ом обраної облікової пол-ки 5)Безперервність- оцінка активів та забов'язань п здійснюється виходячи з припущення, що діяльність під-ва бути тривати далі 6)Нарахування та відповідність доходів і витрат- для визнач. фін. результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цому доходи і витрати відображаються в б.о. і звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грош. коштів 7)Превалювання сутності над формою- операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми 8)Історична (фактична) собівартість- пріоритетною є оцінка активів п-ва, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання 9)Єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх госп. операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій од. 10)Періодичність- можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Як уже було зазначено, в П(С)БО 9 вказано шість методів оцінки вибуття запасів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО, нормативних затрат, за цінами продажу. Розглянемо їх за порядком.

Інакше кажучи, "за яку ціну купив, за таку і списав" (у виробництво, на склад готової продукції чи в реалізацію - залежно від того, які саме види запасів і з якою метою вибувають).

Згідно з П(С)БО 9, цей метод застосовують для оцінки вибуття запасів, придбаних з метою їх реалізації на спеціальне замовлення, і для оцінки вибуття запасів, які не замінюють один одного. Однак не зовсім зрозуміло, навіщо у П(С)БО 9 запроваджено таке обмеження в застосуванні методу ідентифікованої собівартості. Можливо, наголос на спецзамовленні і незамінності не треба розуміти як обмеження, а лише в тому сенсі, що застосувати цей метод оцінки зможуть усі підприємства для спецзамовлень, а у разі незамінності - в обов'язковому порядку.

Найімовірніше, саме так і потрібно розуміти п. 17 разом з першим абзацом п. 16 П(С)БО 9. Адже на багатьох підприємствах давно налагоджено комп'ютерний облік надходження і вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю, і оскільки цей метод є найточнішим, немає сенсу змінювати і перебудовувати програми заради впровадження приблизного обліку, яким є облік вибуття за: середньозваженою собівартістю, ФІФО, ЛІФО. Інша річ, що терміна ідентифікована собівартість ми не знали. Але це лише новий термін, а сам метод не новий - він давно і широко у нас застосовується.

У нашій країні він завжди переважав і використовувався практично у всіх галузях економіки. Обов'язкова умова для цього - можливість за кожною одиницею запасів установити саме її ціну (історичну собівартість);

Метод застосовується окремо для кожної сукупності взятих на облік запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками (цього уточнення немає в П(С)БО 9, але ми його тут вносимо для ширшого розкриття суті методу). Середньозважена собівартість одиниці, що вибуває, визначається за формулою:

Отже, в чисельнику формули проставляються значення в грошовому (вартісному) вимірі, у знаменнику ці ж значення - у кількісному (тобто в фізичних одиницях).

Цей метод оцінки вибуття запасів за цінами перших закупівель, тобто метод ФІФО, грунтується на припущенні, що запаси, які надійшли першими, першими і реалізовуються (first-in, first-out method - FIFO).

Основним його недоліком є вплив зовнішніх чинників економічного життя держави на показник валового прибутку окремо взятого підприємства.

Так, в умовах постійно зростаючих цін метод ФІФО дає найвищий показник валового прибутку. А якщо взяти до уваги, що в умовах загального зростання цін кожне підприємство прагне підвищити також і ціни на реалізовуваний товар, то при застосуванні методу ФІФО до оцінки вибуття показник валового прибутку, що зазначається у Звіті про фінансові результати, можна вважати невиправдано завищеним.

Відповідно, в умовах постійного зниження цін спостерігається зворотний процес: показник валового прибутку внаслідок застосування методу ФІФО до оцінки вибуття запасів і вимушеного зниження відпускних цін на продукцію (товари), що їх підприємство реалізовує, виходить у звіті невиправдано заниженим.

Водночас, оскільки запаси, які придбаваються в умовах постійно зростаючих цін і оцінюються при вибутті методом ФІФО, списуються в реалізацію за найменшою з цін, то запаси, які залишаються на балансі підприємства, виявляються оціненими за вартістю, більш-менш наближеною до ринкової. А це означає, що при аналізі балансу такого підприємства показники власних оборотних коштів, оборотного капіталу і, відповідно, коефіцієнт покриття будуть не просто оптимістичнішими, але і реальнішими порівняно з тим, якби це підприємство використало при вибутті запасів метод ЛІФО.

Нормативний метод обліку вибуття запасів є частиною давно відомого в нашій країні нормативного методу обліку витрат (облік за планово-розрахунковими цінами) і базується на нормативному методі калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 23 П(С)БО 9, "оцінка (вибуття запасів. - Авт.) за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрати і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися".

Основні принципи нормативного методу обліку витрат (у тому числі вибуття запасів) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) зводяться до такого. В основу калькуляції фактичної собівартості окремого виду продукції покладено заздалегідь складену калькуляцію нормативної собівартості цього виду продукції за затвердженими самим підприємством поточними нормами витрат сировини і матеріалів, праці тощо.

При дотриманні цих норм (і при їх своєчасному перегляді) фактична собівартість відповідає нормативній. У разі виявлення відхилень від норм фактичну собівартість продукції визначають так: до нормативної собівартості додають (у разі перевитрати) або від неї віднімають (у разі економії) виявлені відхилення від поточних норм, а також додають (віднімають) витрати, зумовлені зміною цих норм протягом звітного періоду за кожною статтею витрат. При цьому прямі витрати за встановленими нормами враховують окремо від витрат, що становлять відхилення від норм. Це дає змогу ретельно контролювати витрати під час виробництва продукції.

Згідно з п. 11 П(С)БО 16, виявлені у звітному періоді наднормативні витрати зараховуються до складу собівартості реалізованої продукції.

Нормативна калькуляція - це визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за статтями витрат у грошовому вимірі на основі діючих (поточних) норм витрат матеріалів, заробітної плати тощо.

Діючими нормами прийнято називати норми і нормативи, зумовлені технологічним процесом, відповідно до якого передають матеріали у виробництво, оплачують виконані роботи. Нормативні калькуляції можуть складатися послідовно на деталі, вузли і продукцію загалом. Нормативні калькуляції використовують для оцінки залишків незавершеного виробництва і визначення фактичної собівартості продукції при застосуванні нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є основним методом, що використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Він, нарівні з іншими методами оцінки вибуття запасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів з підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття (див. вище).

Може здатися, що цей метод - єдиний, що застосовується лише до вибуття запасів з підприємства. Це не так. Адже торгова націнка додається до первісної вартості закуплених для подальшого продажу вроздріб товарів вже на стадії оприбуткування цих товарів на рахунок 282. Надалі облік руху товарів на всіх дореалізаційних стадіях може відбуватися за цінами продажу. Разом з тим це не суперечить вимогам П(С)БО 9 і МСФЗ 2 щодо оцінки запасів на дату балансу за найменшою з двох вартостей: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Адже на балансі сальдо товарів у роздрібній торгівлі показується згорнуто: Сальдо Д-т 282 - Сальдо К-т 285, тобто з врахуванням контрактиву "Торгова націнка" як показника, що коригує продажну вартість до рівня первісної.

Оскільки вибір оптимального для того або іншого підприємства методу оцінки вибуття запасів залежить від великої кількості зовнішніх чинників, які по-різному впливають на діяльність кожного окремо взятого підприємства і на її результати, ми не будемо радити, якому з методів віддати перевагу.

61 Скад і зміст про рух грошових коштів(ф.№3 )

Зміст і форма Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Сфери дії П(С)БО 4 стосується Звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ, малих підприємств та консолідованих Звітів про рух грошових коштів.

У П(С)БО 4 використовуються такі терміни: грошові кошти, група, еквіваленти грошових коштів, негрошові операції, інвестиційна діяльність, операційна діяльність, рух грошових коштів, фінансова діяльність.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах та їх еквівалентах за звітний період.

Звіт містить дані про рух грошових коштів в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Окремо зазначають надходження і видаток коштів стосовно різних видів діяльності. Негрошові операції (отримання активів від фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів через емісію акцій тощо) не включаються до Звіту про рух грошових коштів.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту не включаються.
Структура звіту складається із одної таблиці, яка має такі три розділи:

· рух коштів у результаті операційної діяльності;

· рух коштів у результаті інвестиційної діяльності;

· рух коштів у результаті фінансової діяльності.

У світовій практиці звіт про рух грошових коштів складається за двома методами:

· прямий, за допомогою якого розкриваються основні валові грошові надходження і витрати;

· непрямий, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій негрошового характеру, відстрочення, нарахування минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

П(С)БО 4 передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який полягає у визначенні суми чистого надходження (видатку) у результаті операційної діяльності послідовним коригуванням показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у Звіті про фінансові результати.

Рух грошових коштів у разі інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу Балансу «Необоротні активи» та статті «Поточні фінансові інвестиції».

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях Балансу за розділом «Власний капітал» та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю у розділах Балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов'язання» і «Поточні зобов'язання» (статті «Короткострокові кредити банків», «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями», «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками»).

Процес складання Звіту про рух грошових коштів включає п'ять основних етапів:

· збір і підготовка необхідної інформації;

· визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності;

· визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності;

· визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності;

· визначення чистого руху коштів та узгодження їхніх залишків.

Для складання звіту використовують такі джерела інформації:

· Баланс;

· Звіт про фінансові результати;

· примітки;

· Головна книга;

· аналітичні дані за окремими рахунками бухгалтерського облік

62 Визначення собівартості реалізованих товарів

Визначення собівартості реалізованих товарів в бухгалтерському обліку фактичної собівартості реалізованих товарів пов'язані з певними труднощами, бо товари оприбутковуються та обліковуються в роздрібних торговельних підприємствах за продажними цінами, включаючи купівельну вартість товарів, суми податкового кредиту з податку на додану вартість та торговельну націнку на покриття витрат та створення доходу торговельного підприємства.

Для визначення собівартості реалізованих товарів із суми виручки від продажу товарів необхідно вирахувати суму товарних надбавок, що складаються із сум ПДВ та торговельної націнки підприємства, і додати витрати на купівлю товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану, які відносяться за розрахунком до реалізованих товарів.

Собівартість реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг) -- це їх виробнича собівартість, тобто реалізованої готової продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів.

Собівартість реалізованої продукції = прямі матеріальні витрати + прямі трудові витрати + загально виробничі витрати.

63 Особливості формування статутного капіталу господарчих товариств

Порядок формування Статутного капіталу регулюється законодавством і установчими документами. Статутний капітал на підприємствах з різними формами власності (крім державної) - це сумарний внесок внесків у майно (у грошовому вираженні ) засновниками підприємства при його утворенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується в статуті підприємства.

Господарчими товариствами зізнаються підприємства, установи , організації, створені на договірних засадах юридичними особами й громадянами шляхом об'єднання їхнього майна й підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарчих товариств належать: акціонерні товариства; товариства з обмеженою відповідальністю; товариства з додатковою відповідальністю; повні товариства; командитні товариства.

Формування статутного капіталу (фонду) акціонерного товариства.

У відповідності з Законом України “Про господарські товариства” акціонерні товариства формують свої статутні фонди за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи куплі-продіжу на фондовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю продіж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Статутний капітал повинний бути не менше суми, еквівалентній 1250 мінімальним заробітним платам (на момент утворення акціонерного товариства).

У закритих акціонерних товариствах 100 % статутного фонду належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов'язані викупити 25 % всіх акцій.

На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції повинні внести на рахунок засновників не менше 10 % вартості акцій, на які вони підписалися.

Акціонерне товариство збільшує свій статутний фонд за рахунок: додаткового випуску акцій, спрямування прибутку на приріст статутного фонду шляхом збільшення номінальної вартості акцій.

Формування статутного капіталу (фонду) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повного товариства.

Вони формують статутні фонди з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному фонді, причому у товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов'язаннями товариства.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю формується з метою забезпечення підприємницької діяльності товариства. Учасники товариства вносять вклади, які і складають мінімальний розмір майна товариства. Сума вартості усіх заявлених вкладів учасників товариства складає статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства з обмеженою відповідальністю. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом. Відповідно до Закону України «Про господарські то вариства» мінімальний розмір статутного капіталу товариства складає 100 мінімальних за робітних плат.

В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний фонд, а якщо сума статутного фонду недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.

Командитне товариство.

Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу. Командитне товариство включає учасників, які формують статутний фонд на засадах повного товариства, а а також вкладників, які відповідають за зобов'язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного фонду.

Вкладник може вступати до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, передбаченими установчим договором, проте сукупний розмір їхніх часток має не перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менш як 25 % свого внеску.

Викуп акцій, а також внески часток у статутні фонди акціонери і учасники товариств можуть здійснювати не лише перерахуванням грошей чи готівкою, але й за рахунок натуральних внесків (майно, матеріальні активи). Частина статутного фонду підприємства будь-якої організаційно-правової форми може формуватися за рахунок інвестицій іноземних юридичних або фізичних осіб.

64 Облік статутного капіталу підприємства

Облік формування статутного капіталу (СТ). СК - сукупність вкладень (в грош. виразі) учасників (власників) в майно при створенні підпр-ва для забезп-ня його статутної дія-сті, яка визнач-ся уставом. В держ. під-вах СК формується за рах. виділеної державою частини майна (необор. і обор. активів) для викон-ня статутних завдань і в подальшому за рахунок власного прибутку. Майно під-ств з іноз. інвест. формується за рах. вкладень засновників в СК. Величина СК таких підп-ств підлягає реєстрації і не може бути змінена інакше як за рішенням власників. У бухгалтерському обліку на суму внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства роблять запис по кредиту рахунка 40 «Статутний капітал» у кореспонденції з дебетом рахунків:

31 «Рахунки в банках», відповідно субрахунки 311 “Поточні рахунки в національній валюті” 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (на суму внесених грошових коштів у національній та іноземній валютах);

46 «Неоплачений капітал» (на вартість внесених основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів за оцінкою, погодженою сторонами); 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» та ін. (на вартість внесених оборотних матеріальних активів). Після зарахування останнього внеску і досягнення статутного капіталу величини, зареєстрованій установчими документами, записи на рахунку 40 «Статутний капітал» можуть бути зроблені тільки за рішенням правління сумісного підприємства про збільшення (або зменшення) статутного капіталу, а відповідно -- і частки прибутку кожного із засновників (учасників). Після надходж. останнього з вкладень і досягненням СК розміру, зареєстр. уставом, записи на рахунку 40 можуть бути зроблені тільки за рішенням під-тва про або СК. Формування СК акц. тов-ств враховується на рах 40 по субрахунках “прості акції” і “привілейовані акції”. Сальдо рах. 40 має відповідати розміру СК, який зареєстрований в статутн. документі акц. товариства, і повинно = номінал. вартості випущених акцій. Після регістр. акц. тов-ва на суму підписки на акції роблять запис: Дт46, Кт40. Якщо факт.ціна акцій перевищує їх номін. Вартість, то сума різниці зарах-ся в емісійний дохід з записом: Дт46, Кт 421.

Облік змін статутного капіталу (СК). Після надходження останнього вкладення і досягненням СК розміру, зареєстр. уставом, записи на рах. 40 можуть бути зроблені тільки за рішенням підприємствава про або СК як наслідок долі прибутку кожного з засновників. СК може бути або за рах. додатк. вкладень засновників, або відрахувань в нього частини прибутку; - при виході з підпр-ва 1 або декількох учасників, а також при списанні за рішенням правління понесених збитків, які учасники не зможуть покрити майбутнім прибутком. Зміни СК під-ва в зв'язку з придбанням осн. засобів і немат. активів, їх списання і нарахування зносу на рах.40 не відображ-ся. При додатк. випуску записи в БО здійснюються такі як і при первинній емісії. При збільшенні номін. вартості акцій роблять запис по Кт 40 Дт 30, 31 або 443. При номін. вартості акцій в БО роблять запис Дт 40, Кт 67. СК акц. тов-ва в рез-ті обміну акцій на облігації відображ-ся записом : Дт52, Кт40.

65 Облік розрахунків з учасниками та за іншими операціями

Для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками й засновниками підприємства, які пов'язані з розподілом прибутку (дивіденди та ін.), використовують рахунок 67 "Розрахунки з учасниками".

По кредиту рахунку 67 "Розрахунки з учасниками" відображається збільшення заборгованості підприємства перед засновниками й учасниками товариства, по дебету - її зменшення (погашення), у тому числі реінвестування доходів

Рахунок 67 "Розрахунки з учасниками" має такі субрахунку:

671 "Розрахунки по нарахованих дивідендах";

672 "Розрахунки по прочим виплатам".

На субрахунку 671 "Розрахунки по нарахованих дивідендах" ураховують дивіденди, нараховані власникам простих і привілейованих акцій (доль у статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших, передбачених установчими документами, джерел.

На субрахунку 672 "Розрахунки по прочим виплатам" підприємства ведуть облік інших виплат, нарахованих засновникам і приватникам за користування майном, зокрема земельним майновим паєм, а також виплат у зв'язку з одержанням належної вибулому учасникові (засновникові) частини активів підприємства

Аналітичний облік ведеться по кожному засновникові й учасникові й по видах виплат

Дивіденди - платіж, який здійснюється юридичною особою на користь власників ( довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини його прибули

У дивіденди не включаються виплати юридичної особи, пов'язані зі зворотним викупом акцій, часток (паїв), раніше емітованих такою юридичною особою.

Основні господарські операції: Виплачено дивіденди учасникам підприємства: Дт 67 - Кт 30

Нараховані дивіденди учасникам: Дт 44 - Кт 67

Погашено заборгованість перед учасниками підприємства через банк: Дт 67 - Кт 31

За рахунок дивідендів погашена заборгованість підзвітних осіб: Дт 67 - Кт 37

Зменшена номінальна вартоість акцій за рішенням зборів акціонерів: Дт 40 - Кт 67

Нараховано податок з доходу (дивідендів): Дт 67 - Кт 64.

Під капітальними інвестиціями розуміють затрати на спорудження, виготовлення або придбання основних засобів, а також реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, бюджетне фінансування, фінансування сторонніх організацій в порядку пайової участі у будівництві та ін.), так і залучені кошти (банківські кредити та інші позикові кошти).

Капітальні роботи можуть виконуватися або підрядним способом (тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями на договірних засадах), або господарським способом (тобто самим підприємством). Порядок обліку затрат на капітальні інвестиції регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Синтетичний облік затрат на капітальні інвестиції (незалежно від способу виконання робіт) ведеться на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» за субрахунками: 151 «Капітальне будівництво»; 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»; 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»; 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»; 155 «Формування основного стада».

По дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і його субрахунків відображають затрати (на придбання та створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів), по кредиту -- списання зазначених затрат на закінчені та здані в експлуатацію об'єкти.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень.

На організацію обліку затрат на капітальні інвестиції впливає спосіб виконання будівельно-монтажних робіт.

При підрядному способі виконання робіт облік матеріальних, трудових і фінансових затрат на будівельно-монтажні роботи здійснює сам підрядчик. Виходячи з цього, підприємство-забудовник на вартість виконаних будівельно-монтажних і прийнятих за актами робіт робить запис по дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Облік обладнання, яке потребує монтажу, ведеться в складі виробничих засобів на субрахунку 205 «Будівельні матеріали». Вартість такого обладнання, переданого в монтаж, списується на дебет рахунка 151 «Капітальне будівництво» з кредиту рахунка 205 «Будівельні матеріали». Сума ПДВ, включена в рахунки підрядних організацій за виконані будівельні роботи, постачальників за придбані основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, відображається записом по дебету рахунка 641 «Розрахунки по податках» і кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

При господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт затрати на капітальні інвестиції підприємство-забудовник відображає на дебеті рахунка 15 «Капітальні інвестиції» у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків: 205 «Будівельні матеріали» (на вартість витрачених будівельних матеріалів і обладнання, переданого для монтажу, на об'єктах будівництва); 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати, нарахованої робітникам, що зайняті на будівельних роботах, і нарахованих сумах збору на соціальні заходи) та ін.

За даними рахунками 15 «Капітальні інвестиції» визначають фактичну собівартість закінчених об'єктів будівництва (реконструкції, придбання). Оприбуткування на баланс введених в експлуатацію основних засобів за фактичною собівартістю, їх будівництва (виготовлення, придбання) в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 10 «Основні засоби» в кореспонденції з кредитом рахунка 15 «Капітальні інвестиції». Оприбуткування на баланс об'єктів основних засобів, внесених учасниками (засновниками) до статутного капіталу підприємства, за справедливою вартістю, узгодженою сторонами, відображається записом по дебету рахунка 10 «Основні засоби» і кредиту рахунка 40 «Статутний капітал».

67 Облік розрахунків з бюджетом по обов'язковим податкам і платежам

При організації обліку розрахунків з бюджетом слід ураховувати, що він повинен забезпечити контроль над правильним нарахуванням і своєчасною сплатою податків і зборів з метою запобігання сплати штрафів за несвоєчасне й неповне здійснення належних платежів . Основними нормативно-правовими документами, які визначають розрахунки й сплату податків і платежів як суб'єктами підприємницької діяльності, так і працівниками підприємств, є: - Закон України " Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994; - Закон України " Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 г.; - Закон України " Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин" від 11.12.1991 г.; - Закон України " Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 г.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства по всіх видах платежів у бюджет, включаючи податки із працівників підприємства, і по фінансових санкціях, які направляються в дохід бюджету, призначений рахунок 64 "Розрахунки по податках і платежам". Порядок стягнення таких платежів визначається чинним законодавством. По кредиту рахунку 64 "Розрахунки по податках і платежам" відображаються нараховані платежі в бюджет, по дебету - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання й т.п.

Рахунок 64 "Розрахунки по податках і платежам" має такі субрахунку: 641 "Розрахунки по податках"; 642 "Розрахунки по обов'язкових платежах"; 643 "Податкові зобов'язання"; 644 "Податковий кредит".

На субрахунку 641 "Розрахунки по податках" ведеться облік податків, які нараховуються й сплачуються згідно з діючим законодавством ( податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки).

На субрахунку 642 "Розрахунки по обов'язкових платежах" ведеться облік розрахунків по зборах (обов'язковим платежам), які обчислюються відповідно до чинного законодавства й облік яких не ведеться на рахунку 65 "Розрахунки по страхуванню".

На субрахунку 643 "Податкові зобов'язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, певну, виходячи із суми отриманих авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності й нематеріальні активи, роботи, послуги, які підлягають відвантаженню (виконанню).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5